Роджер Террін народився 11 червня 1923 року в родині Альфонса Терріна та Івонни Каллеберт. 1 січня 1942 року його батько Альфонс записав сина до розвідувальної служби та групи опору ZIG. 15 лютого 1943 року Роджер Террін отримав обов’язкову повістку з німецького призовного пункту на роботу в Німеччину.
Він перейшов у підпілля у Франції, а саме у колишнього мешканця Бевера, Гоетальса, у Лойє-ле-Анделі, неподалік від Руана.
Німецький призовний пункт не прийняв його відмови.
Якщо Роджер не з’явиться на службу до кінця березня 1943 року, його батько Альфонс муситиме зайняти його місце.
Альфонс Террін негайно повідомив про ультиматум своєму керівнику в Русі опору, майору де Пенаранда де Фанчімонту. Справа була обговорена на вищому рівні. Батькові Терріну наказано залишитися в Розеларе: «Бельгія та союзники не можуть обійтися без нього. Якщо його втратити, буде порушено життєво важливе ланка в мережі зв’язку [Руху опору]».
Альфонс їде до Руана і зустрічається з сином на мосту через Сену. Там вони обговорюють складну ситуацію. З любові до своєї країни та з почуття обов’язку Роджер вирішує з’явитися до призовного пункту в Руселаре. 25 березня 1943 року він вирушає до Берліна. Там, 27 січня 1944 року, він гине під час повітряного нальоту союзників. Його батько Альфонс отримує трагічну звістку, допомагаючи двом американським пілотам сховатися. Він і його дружина у відчаї. Проте він виконує свій обов’язок і відвозить двох американців до їхнього притулку на вулиці Лонг-Фрекс у Брюсселі. Лише 1 травня 1948 року тіло Роджера було репатрійовано до Розеларе і поховано з належними військовими та цивільними почестями на міському кладовищі.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
