Юліус Деллхайм, який народився в Муттерштадті 6 червня 1885 року, був торговцем кіньми; його дружиною була Амаліє Марум, яка народилася в Бінгені 7 червня 1891 року. У них було двоє дітей — Альфред і Тіллі — і вони мешкали на вулиці Фріденсштрассе, 8. Після листопадового погрому 1938 року їхній будинок було зруйновано загоном СА. Юліуса заарештували та відвезли до Дахау, звідки він повернувся через кілька тижнів тяжко пораненим. У січні 1939 року Амалі відправила Альфреда до Англії в рамках «Кіндертранспорту», врятувавши йому життя. 22 жовтня 1940 року Юліуса, Амалі та Тіллі депортували до Гурса, звідки вони пізніше пройшли через Рівсальт та Дрансі, а 4 листопада 1942 року їх депортували до Аушвіца. Альфред, єдиний, хто вижив, пізніше мешкав у Східній Німеччині і помер у Берліні в 2003 році.
Фріц Деллхайм, який народився в Муттерштадті в 1898 році, одружився з католичкою Марією Вайсброд у 1922 році. Оскільки Фріц був євреєм, їхній шлюб пізніше був класифікований нацистами як «мішаний шлюб». Їхні троє дітей, Рут, Гаррі та Ізольда, були хрещені в католицькій вірі, але режим назвав їх «напівєвреями». Фріц працював на різних роботах, а в 1932 році обіймав посаду третього голови єврейської громади. Після листопадового погрому його відправили до Дахау як в’язня «захисного ув’язнення» і звільнили через кілька тижнів. Сім’я уникла депортації до Гурса завдяки католицькому походженню Марії, але Фріцу все одно довелося кілька разів ховатися в земляній норі на території родини Унольд. Ближче до кінця війни, коли «напівєвреям» також загрожувала депортація, сім’я втекла до Еденкобена і вижила. Пізніше Рут допомогла зберегти єврейську історію Муттерштадта.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
