Олексій Ягла (1920–1942) народився у селі В’єнець (Польща) і під час нацистського режиму був примусово задіяний до роботи в Зальцбурзькому окрузі, у місті Зальфельден, на фермі в Марзоні. 8 січня 1942 року, у віці 21 року, його стратили через повішення у віддаленому лісистому районі поблизу Зальфельдена. Гестапо виправдало вбивство тим, що він мав стосунки з Йоганною Блайкнер, «німецькою» служницею, яка працювала на тій самій фермі, що за нацистською расовою ідеологією засуджувалося як «расове осквернення». Інших польських примусових робітників змусили бути свідками страти як попередження. Офіційні записи пізніше замаскували його смерть як «раптову серцеву смерть».
Томас Рідер (1911–1943) народився в Зальфельдені, був сином залізничника і виріс разом із десятьма братами та сестрами. Маючи низький рівень освіти, він з дитинства працював найманим робітником на фермі, на молочній фермі, у кар’єрі, як різноробочий та альпійський пастух. Після короткого призову на військову службу в 1940 році його звільнили через травму коліна, але пізніше він не повідомив військові органи про зміну місця проживання. Він жив під вигаданим ім’ям на віддалених альпійських пасовищах і неодноразово заарештовувався за крадіжки та ухилення від реєстрації. Нацистські суди зображували його як «небезпечного рецидивіста», «антисоціальну особу» та ухильника від призову. 23 червня 1943 року Зальцбурзький регіональний суд засудив його до смерті. Прохання про помилування не було задоволено, і його стратили в Мюнхені-Штадельхаймі 30 липня 1943 року.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
