Віллем Зонс і Лізі (Елізабет) Меніст одружилися в 1928 році і переїхали до Сарфатістраат 195-II в 1933 році. Віллем ріс із сімома братами і сестрами; його мати Рахель померла у 1925 році, а батько Емануель - у 1939 році, врятувавши його від нацистських переслідувань, які згодом знищили всю родину Зонсів - ніхто з братів і сестер не пережив війну, хоча деякі онуки пережили. Ліє походила з родини, де було шестеро дітей. Її сестра померла в 1929 році, мати Клара померла вдома в 1942 році, а батько Мейєр, гранувальник алмазів, і майже всі інші брати і сестри були вбиті під час Голокосту. Віллем працював агентом з торгівлі борошном і консультував Єврейську раду з питань постачання хліба, яка надала його сім'ї шперрен, що тимчасово захищало їх від арешту, але більшість шперренів були скасовані в 1943 році. У травні 1943 року сім'я була примусово переселена нацистами до Крюгерплейна - тактика залякування, замість депортованої єврейської сім'ї, яку відправили до Собібора. Під час масової облави 20 червня 1943 року в південних і східних районах Амстердама Віллема, Лізі та їхніх дітей заарештували, відправили до Вестерборка і 29 червня депортували товарним потягом разом з майже 2400 людьми, в тому числі 482 дітьми. Поїзд прибув до Собібора 2 липня 1943 року, і того ж дня сім'ю Синів було вбито.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
