Посеред ночі агенти німецького гестапо провели рейд у кількох будинках у Тессендерло та заарештували Фредеріка, Петруса, Франса, Альберта та Йозефа — усіх членів групи опору BNB. Їх звинуватили в діяльності в русі опору та наданні допомоги людям, які переховувалися, після чого депортували до Німеччини та відправили до різних трудових та концентраційних таборів, звідки жоден із них не повернувся.
Увійшовши до концентраційного табору Бухенвальд, Петрус прочитав над воротами слова «Jedem das Seine ». Але чим же 18-річний хлопець заслужив таку долю? Як велосипедний механік, він час від часу ремонтує велосипеди та мотоцикли для бійців опору та людей, що переховуються, проте гестапо не може знайти майже нічого іншого, у чому б його звинуватити.
Найбільшим актом опору Петруса є його відмова зрадити друзів. Ані погрози, ані тортури не можуть змусити його зрадити їх, і його товариші по БНБ (Бельгійський національний рух) глибоко вдячні йому за мужність, особливо з огляду на його юний вік.
Зрештою жорстока примусова праця стає для Петруса нестерпною. Він більше не здатний працювати, тож його відправляють у ешелон для хворих в’язнів. Ми не знаємо точно, як він помер, але, ймовірно, він був настільки ослаблений, що не витримав подорожі.
Для матері Петруса його арешт став цілковитою несподіванкою. Вона нічого не знала про його участь у БНБ. Після війни вона залишилася сама: її чоловік помер ще до війни, а її найстарший син поплатився життям за свою відмову говорити.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
