Натан і Хейнті були релігійними євреями, які виховували своїх шістьох дітей (двоє з яких померли молодими) в єврейських традиціях. Натан був активним членом єврейської громади Лохема, очолював асоціацію з вивчення Біблії Gewre Talmoed Thora, а Хейнте збирала кошти у 1922 році для жертв погромів в Україні та була президентом Bigdei Koudesj, що займалася ритуальними предметами в лохемській синагозі. Окрім єврейської громади, з 1923 по 1935 рік Хейнті працював у муніципальному комітеті з попередження шкільних прогулів. У квітні 1942 року Натан і Хейнте переїхали до Зволле до дочки і зятя, але через вісім місяців були змушені переїхати до Амстердама. Незважаючи на їхню роботу в Єврейській раді, 25 травня 1943 року їх депортували до Вестерборка, а потім до Собібора, де вони були вбиті після прибуття 23 липня 1943 року. Їх сини Мануель і Симон Філіп зазнали тієї ж долі в той же день, а син Саломон був убитий раніше в липні. Їхні діти Аалтьє, Олександр, Ріка і Розетта пережили війну, переховуючись.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
