Посеред ночі агенти німецького гестапо провели рейди в кількох будинках у Тессендерло та заарештували Фредеріка, Петруса, Франса, Альберта та Йозефа — усіх членів групи опору BNB. Їх звинуватили в діяльності в русі опору та наданні допомоги людям, які переховувалися, після чого депортували до Німеччини та відправили до різних трудових та концентраційних таборів, звідки жоден із них не повернувся.
10 травня 1944 року з в’язниці в Антверпені Франс надіслав листа своїй дружині, яка перебувала на пізньому терміні вагітності: «Як ти, Віталіно? Сподіваюся, що коли ти отримаєш цей лист, дитина вже народиться, і все пройде добре. Не питай мене, що я про це думаю; ця думка мучить мене вдень і вночі ». Того самого 10 травня народився їхній наймолодший син.
Віталіна продовжує вірити в повернення Франса. Через роки після війни вона навіть робить сімейну фотографію, щоб Франс міг побачити, як виросли діти, хоча адреси, куди її надіслати, немає…
В офіційному повідомленні зазначено: «Помер від виснаження під час транспортування». Ось що вона дізнається про свого чоловіка після війни. Щоб дізнатися більше, вона шукає свідчення тих, хто вижив. Вона збирає уламки інформації, але їх обмаль: «Франс був повністю виснажений, коли я бачила його востаннє ». «Я ніколи не бачила, щоб з ним жорстоко поводилися, але за його травмами я могла зрозуміти, що він зазнав серйозних знущань ».
Як і у випадку з Віталіною, у багатьох родин залишаються глибокі питання без відповідей. Ті, хто вижив у таборах, роблять усе можливе, щоб якнайточніше проінформувати родичів, але свідчення іноді бувають заплутаними або суперечливими. Люди пережили стільки жахіть, що цілком зрозуміло, чому спогади зливаються, а дати плутаються.
Чи помер Франс від виснаження під час перевезення між двома таборами? Чи його застрелили під час того перевезення, як припускає одне зі свідчень? Віталіна та її п’ятеро маленьких дітей так і не дізнаються цього напевно.
Цю історію перекладено автоматично, тому вона може містити помилки. Показати англійський текст
